Зачатки театрального мистецтва існували ще до появи ранніх цивілізацій у вигляді різноманітних видовищ та дійств. Це зумовлено потребою людей у відпочинку, пізнанні себе та світу загалом. Крім того, такі дійства – це ще й інструмент маніпуляції громадською свідомістю. В основі театральної дії – взаємодія характерів, розкриття різного роду конфліктів. Про найвизначніші моменти зародження в Альберті аматорського і професійного театрального мистецтва в сучасному його вигляді далі на calgary-trend.
Усе почалося зі столиці
Ще в 1879 році в Едмонтоні проводили різдвяні фестивалі, частиною яких були драматичні читання і декламації. У 1891 році, після того як до Едмонтона проклали залізницю, у місті створили Едмонтонське аматорське товариство. Наступного року місто відвідала перша професійна театральна трупа. Тоді ж шериф міста В. С. Робертсон побудував перший справжній театр Robertson’s Hall, однак він згорів у 1906-му.
У 1904 році з’явилася крита арена Thistle Rink, яка слугувала катком для катання на роликових ковзанах, місцем зустрічі першої Законодавчої асамблеї в Альберті і водночас місцем для показу п’єс. Останні тут показували до 1906 року, коли збудували оперний театр (у 1910-му його назвали театром Lyceum Theatre). Сама ж арена простояла до 1913-го, поки не згоріла під час пожежі, яка також знищила сусідній склад зброї.
У 1907 році канадський адвокат, політичний діяч і перший прем’єр-міністр Альберти Александер Камерон побудував у Едмонтоні будинок, а відразу за ним – Kevin Theatre, який згорів менше ніж через два місяці після відкриття. Наступного року Камерон побудував театр Dominion Theatre на тому ж самому місці. У 1911-му змінився власник театру, який переназвав його на Majestic Theatre, а в 1914 році споруду закрили назавжди.
Театральні початки в Калгарі
У 1884 році в Калгарі з’явився Калгарський аматорський музично-драматичний клуб, а в 1889-му тут побудували з пісковику та цегли Оперний театр Халла за ініціативою ранчо-магната Вільяма Ропера Халла. Відкрили зал на 1000 місць аж у 1893 році, щоби показувати оперні й театральні постанови. У 1905 році він відкрився вже як Оперний театр Шермана під керівництвом шоумена Вільяма Білла Шермана. Театр був водночас місцем для проведення шкільних концертів, благодійних зборів, аукціонних розпродажів, щорічного балу пожежників, святкування дня Святого Патріка тощо.
У 1912 році бізнесмен, юрист і політик Джеймс Логід побудував у Калгарі багатоцільову комерційну споруду Lougheed Block із роздрібними магазинами, офісами та житловими приміщеннями. На першому поверсі цієї будівлі розмістився театр The GRAND, який тоді ще називався Sherman Grand, оскільки керував ним Вільям Білл Шерман. Театр уміщав 1350 місць, був найбільшим у Західній Канаді і мав найбільшу сцену в усій Канаді. Крім показу вистав, він став центром політичного й соціального життя міста, місцем проведення мітингів, дебатів і виступів.
У 1921 році в Калгарі вже налічувалося чимало театрів, серед яких Capitol, Royal, Princess, Monarch, Empire та Lyric. Домінували в Альберті гастрольні театральні трупи, які приїжджали з-за меж регіону. Якби калгарські аматори припинили розвивати театральне мистецтво під час Другої світової війни, домашній театр у преріях цілком міг би тоді зникнути.
Освітній заклад у Банффі
У 1933 році директор Департаменту розширення Університету Альберти Едвард Аннанд Корбетт і провінційний фахівець із драматургії Елізабет Стерлінг Хейнс створили в місті Банффі експериментальну школу мистецтва, щоби навчати театральної творчості. Назвали її Банффською школою образотворчого мистецтва (пізніше перейменували на Банффський центр мистецтв).
За перший рік навчання школу відвідало 130 студентів, які платили по 1 долару кожен. За місяць у залі школи встигали відрепетирувати 17 вистав. Заклад мав свої фінансові та мистецькі злети й падіння. Були періоди, коли він сприймався лише як прославлений і дорогий літній табір. У 1969 році відкрився надзвичайної краси комплекс, викладачі та адміністратори якого взяли на себе зобов’язання щодо надання освітніх послуг на якісному рівні.
Загалом, Елізабет Стерлінг Хейнс та Едвард Аннанд Корбетт заклали підвалини для розвитку митців Альберти і драматургії в провінції загалом. Хейнс подорожувала по всій Альберті, проводячи семінари та читаючи лекції про театральне мистецтво. Ще в 1929 році вона разом із режисером, актором і педагогом Ернестом Беннеттом та деякими іншими театральними діячами сформувала в Едмонтоні Альбертську драматичну лігу, яка стала зразком для Dominion Drama Festival – канадської організації, що мала на меті популяризацію аматорського театру в країні за допомогою заходів, які кожного року проводилися в іншому місті.
Під час цих заходів вручали нагороди за найкраще виконання повнометражної вистави англійською чи французькою мовами, режисуру, візуальну презентацію, жіночу й чоловічу ролі.
Подальший розвиток
У 1968 році в Калгарі заснували Theatre Calgary – першу професійну театральну трупу в місті. Її створили для того, щоби розважати та просвітлювати аудиторію п’єсами з канадського та міжнародного репертуару; розвивати та плекати театральну спільноту Калгарі, залучаючи місцевих режисерів, акторів, художників, дизайнерів тощо до участі у створенні театральних історій.
У 1972-му Дуглас Ріске, Люсіль Вагнер і Педді Кемпбелл створили в Калгарі театральну трупу Alberta Theatre Projects. Це була перша трупа в Альберті, яка присвятила себе демонстрації канадських творів, спочатку замовляючи місцеві п’єси на історичні теми для дітей шкільного віку.
У 1987 році в Калгарі розпочався щорічний театральний фестиваль playRites за ініціативи режисера-постановника Д. Майкла Доббіна. Пізніше його перейменували на Enbridge playRites Festival на честь головного спонсора.
Щодо Едмонтона, то впродовж 1980-х років мешканці міста насолоджувалися новими п’єсами, створеними драматургами з Альберти. У 1985–1995 роках 70% постанов Theatre Network (неакціонерного колективу, заснованого в Едмонтоні групою студентів Університету Альберти, які створювали п’єси про жителів провінції) написали місцеві драматурги.
У 1977 році професор Університету Альберти Девід Барнет заснував у Едмонтоні Catalyst Theatre – соціальний театр, що зосередився на розробці готичних творів, а потім і моторошних мюзиклів. Catalyst Theatre створений для громадської освіти та прискорення соціальних змін. На замовлення він виготовляє твори про алкоголізм, наркотики, імміграцію, сексуальне насильство, права корінних жителів, самогубство, а паралельно ініціює власні п’єси.
У 1982 році Стюарт Лемуан та інші митці створили в Едмонтоні театральну трупу Teatro La Quindicina для представлення п’єси All These Heels на Едмонтонському міжнародному фестивалі Fringe Theatre. Цікаво, що назву трупа обрала абсолютно випадково: якось один із акторів читав Travels with My Aunt Грема Гріна. Головна героїня цієї п’єси в минулому подорожувала з борделем високого класу La Quindicina (з італійської перекладається як «п’ятнадцять»). Цей бордель помилково приймали за театральну трупу. Засновники едмонтонської трупи вирішили використати цю назву, додавши слово «teatro». Трупа зосередилася на демонстрації комедій.
Вже згаданий Едмонтонський міжнародний фестиваль Fringe Theatre заснував у 1982 році керівник Chinook Theatre Браян Пейслі за прикладом подібного фестивалю в столиці Шотландії Единбургу. Фестиваль зробив величезний внесок у розробку нових п’єс і виховання драматургів. Проводиться захід у Едмонтоні щороку, у серпні.
