Як Альберта замінила північ США у трилері «Дозволь йому піти»

«Дозволь йому піти» – американський трилер 2020 року, створений на основі роману Let Him Go Ларрі Вотсона. У світі блокбастерів про супергероїв цей ретроспективний вестерн як ковток свіжого повітря. Стриманий у своїх тихих ритмах і величезній красі, він підкріплений сильною грою акторів та, зрештою, перемежований шокуючими моментами насильства. Це переповнений хімією котел драми, романтики і втрати. Знімали стрічку в Альберті. Докладніше далі на calgary-trend.

Сюжет

Дія відбувається на початку 1960-х років у американських штатах Монтана й Північна Дакота. Розповідається про шерифа у відставці Джорджа Блекледжа та його дружину Маргарет. Подружжя живе разом із сином Джеймсом, його дружиною Лорною та їхнім сином Джиммі на ранчо.  

Якось Джордж натрапляє біля струмка в лісі на тіло Джеймса: він упав з коня і зламав собі шию. Через два роки овдовіла Лорна виходить заміж за бандита Донні, потребуючи підтримки й допомоги у вихованні сина. Якось Маргарет стає очевидицею сутички між Лорною та Донні – образливим негідником, який б’є жінку й дитину. Пізніше Маргарет дізнається, що Донні вивіз Лорну разом із маленьким Джиммі до Північної Дакоти.  

Маргарет вирішує їхати на пошуки свого онука, якого не здатна захистити власна мати. Джордж налаштований скептично, але приєднується до дружини, не бажаючи відпускати розлючену Маргарет у небезпечну подорож саму. Зустрівшись віч-на-віч із ворогами, подружжя ризикує всім – заради безпеки рідних.

Кінолокації

Хоча дія відбувається в Північній Дакоті та Монтані, фільм повністю знімали в Альберті з квітня по травень 2019 року. Крупним планом можна побачити міста Калгарі, Форт-Маклауд, Драмгеллер, Гай-Рівер і Дідсбері.

Форт-Маклауд багатий на надзвичайну концентрацію історичних будівель, що робить його ідеальним місцем для знімання фільмів. Наприклад, квартира, де Лорна живе з Донні в Далтоні на початку фільму, – це будівля JC Edgar Building 1906 року. До слова, це ж місце можна побачити в стрічці «Горбата гора» 2005 року. Форт-Маклауд також зображений як місто Бентрок (Північна Дакота), зокрема, коли Джордж і Маргарет роблять першу зупинку в місцевому офісі шерифа.

Аптека Драмгеллера Riverside Value Drug Mart перетворилась для фільму на магазин Red Owl Food. 

Багато краєвидів, через які подружжя проходить дорогою до Північної Дакоти, розташовані в пустотах Драмгеллера і в долині річки Ред-Дір. Мотель Moon Wink – це насправді мотель Badlands у Драмгеллері.

Сімейна ферма Weboy – приватна власність Albertina Farming у Гай-Рівері. 

Інтер’єр одного з ресторанів, які з’являються у фільмі, був знятий у JD’s Restaurant and Pizza в Дідсбері. Крім того, деякі сцени зняли в багатофункціональній кіностудії CL Western Town and Backlot (CL Ranch), розташованій у селі Брегг-Крік, що на захід від Калгарі. Цей знімальний майданчик містить будівлі 1850–1930-х років.

Битва двох матріархатів

Літню пару Джорджа й Маргарет, яка намагається повернути свого маленького онука, зіграли американські актори Кевін Костнер та Даян Лейн (вони ж грали пару прийомних батьків Супермена в «Людині зі сталі» 2013 року).

У свої ранні роки Кевін зміг поєднати чоловічу чуйність з образом нахабного мачо: ця суміш – секрет його зіркової слави, обидві сторони особистості піддавалися стриманій меланхолії. Однак для всіх його ролей характерне одне спільне: страждання – чи то його забирає торнадо в «Людині зі сталі», чи він бореться з раком у бойовику «Три дні на вбивство», чи просто грає сумного батька Джессіки Честейн у «Грі Моллі».

Даян Лейн дебютувала на сцені ще в 6-річному віці. Знялася у фільмах Френсіса Форда Копполи: «Ізгої» (1983), «Бійцівська рибка» (1983) та «Клуб «Коттон» (1984). За фільм «Невірна» (2002) була номінована на «Оскар» і «Золотий глобус» як найкраща акторка. Також відома завдяки ролям у телесеріалі «Самотній голуб» (1989) та фільмах «Під сонцем Тоскани» (2003), «Ліга справедливості» (2017).

Хоча трилер доволі химерний і жорстокий, завдяки цій парі він стає більш елегійним західним романом, ніж просто сумішшю бійок і стрілянини. Їхня подорож урочиста, а земля, якою вони їдуть, – луги, ліси, гори та самотні дороги – виглядає так, наче літня пара стала ще однією частиною величезного природного ландшафту.

Вони говорять про те, що вже не молоді; розмірковують над втратою сина та відпущенням; роздумують, чи зможуть виховати маленького внука. Їхні розмови схожі на діалог між двома людьми, які примиряються з плином часу та з фактом, що дні на цій Землі мають здатність закінчуватися. Спогади про сина Джеймса переслідують пару по-різному: Маргарет оживлена й захоплена, у той час як Джордж відчуває дискомфорт у відкритому прояві емоцій.

Сценарист і режисер Томас Безуча, адаптувавши роман Ларрі Вотсона, знайшов способи натякнути на небезхмарність 30-річного шлюбу. Глядач добре відчуває напруження між Джорджем і Маргарет, коли чоловік дорогою купує собі випивку – натяк на історію зловживання алкоголем у його минулому. Додає гостроти в їхні стосунки і нова дружба Маргарет із молодим американським індіанцем. Коротка розмова про коня Маргарет змалювала ледь не повну картину її дитинства.

Головним моментом фільму є щирий і надзвичайно зворушливий монолог між Маргарет і Джорджем під час обідньої зустрічі в першій частині стрічки. Рідко дискусія між героями, які спогадують, пронизана такою щирістю чи емоційністю.  

Коли ж Блекледжі прибувають до Північної Дакоти та вистежують сім’ю Донні, у образі надмірної мами Донні зі злою посмішкою та добре відточеним північно-західним американським акцентом Бланш Вебой з’являється чудова акторка Леслі Менвілл. Тоді фільм стає випробуванням волі між благородними героями й жорстоким кланом. Бланш добре вміє маніпулювати людьми за допомогою домашньої кухні. Свинячі відбивні – її улюблена зброя. Червоні цвяхи, сигарети та іграшки, гучний сміх – усе це підкреслює непростий характер Бланш, яка наче прийшла з іншого фільму про минулу епоху.

Племінне зіткнення двох жінок переростає через конфронтаційну зустріч за обіднім столом, де соціальний дискомфорт досягає максимуму, до двох вражаючих, але надто передбачуваних сцен безжалісного насильства. До другої половини фільму цей вестерн-трилер перетворюється на південну готику.

Критика

На сайті-агрегаторі кінорецензій Rotten Tomatoes рейтинг схвалення фільму становить 84% на основі 192 відгуків із середньою оцінкою 7/10. На сайті з відгуками про медіа Metacritic фільм отримав оцінку 63 зі 100 на основі 36 відгуків.

Американський критик Оуен Глейберман високо оцінив гру головних акторів, сказавши, що вони «викладаються на повну у жанровому фільмі, який поєднує напругу з чесними емоціями». Найвищу оцінку більшість критиків дали не за сюжет чи режисерство, пейзажі чи операторський хист, а за взаємодію акторського дуету Костнер-Лейн.

Цей майстерно реалізований трилер націлений насамперед на аудиторію, старшу за 50 років, яка любить трохи насильства з драмами життя літніх людей. Таємничий фільм – суміш різних емоцій, когорта акторів різного калібру. З одного боку, «Дозволь мені піти» – драма про розбите серце, втрату і горе, а з іншого – бойовик із безжальними сценами. Це кіно про все хороше і все погане, що відбувається в родинах, та про мам, які готові перевернути гори заради щастя своїх дітей. Навіть якщо від цього постраждають інші.

Comments

.,.,.,.