Loverboy – канадський рок-гурт, створений у Калгарі. Його треки Turn Me Loose і Working for the Weekend стали рок-хітами, що десятиліттями лунають на радіостанціях по всій Канаді та США. Сам колектив став одним із найпопулярніших північноамериканських рок-гуртів 1980-х. Міжнародні продажі перших 5-ти альбомів Loverboy перевищили кількість 14 мільйонів. Про його історію далі на calgary-trend.
Усе почалося з імпровізації
Loverboy створили в Калгарі в 1979 році вокаліст Майк Ріно та гітарист Пол Дін – ветерани рок-сцени Західної Канади (Ріно раніше працював у гурті Moxy, а Дін гастролював із Scrubbaloe Caine і Streetheart).
Якось один із музикантів, який працював із Діном, запросив Ріно поімпровізувати разом – це і стало початком спільної творчості Діна й Ріно. Вони почали писати пісні, згодом до них долучився бас-гітарист Джим Кленч, барабанщик Метт Френетт і клавішник Даг Джонсон. Новостворений гурт назвали Loverboy. Концертний дебют відбувся в листопаді 1979 року у Ванкувері. Після кількох перших концертів Кленч покинув колектив, а замінив його Скотт Сміт.
Доленосна співпраця
Перші демки гуртy не отримали жодних пропозицій від американських лейблів звукозапису. Усе змінилося, коли канадська філія найстарішого у світі звукозаписувального лейблу Columbia Records підписала з Loverboy контракт.
Незабаром після цього гурт розпочав співпрацю з продюсером Брюсом Фейрберном та інженером Бобом Роком. У 1980 році вони створили альбом Loverboy, понад мільйон платівок якого продали лише в Канаді за одне літо. Того року гурт вирушив у концертний тур, під час якого дав понад 200 виступів спільно з гуртами Cheap Trick, Kansas, Def Leppard тощо. У 1981 році вийшов дебютний сингл Turn Me Loose, що посів 7-ме місце в чартах Канади і 35-те – в американському Billboard Hot 100.
Музика гурту ґрунтувалася на потужному вокалі Майка Ріно, невпинному грув-металі Пола Діна, басових стилях Скотта Сміта, мелодіях Дага Джонсона та важких ритмах барабанів Мета Френетта.
Згодом гурт підписав контракт із Columbia Records, що в США. У 1981-му він випустив альбом Get Lucky, що став найбільш продаваним альбомом Loverboy в Сполучених Штатах. Пісня з цього альбому «Working For The Weekend» глибоко укорінилася в популярній культурі та стала мантрою для трудящих мас. Вона поп-культурний елемент, що фігурує в незліченних фільмах, телешоу, відеоіграх і рекламі.
Гурт продовжував заполоняти концертні майданчики, ставши одним із 5-ти найприбутковіших гастрольних колективів. На сцені музиканти впевнено демонстрували енергію, майстерність, стиль, зарекомендувавши себе як головний живий виконавець і створили репутацію одного з найпродуктивніших рок-гуртів. У 1983 році вийшов третій альбом під назвою Keep It Up, після якого музиканти вирушили у 8-місячне світове турне.
Кінець епохи платівок і розпад гурту
У 1984 році Ріно взяв тайм-аут у напруженому концертному графіку, щоби записати саундтрек до фільму Footloose. Наступного року гурт співпрацював із продюсером Томом Алломом, творячи свій 4-й альбом Lovin’ Every Minute of It. Альбом, хоч і здобув симпатію серед слухачів, продавався не так добре, як попередні платівки.
У 1986 році гурт записав композицію Heaven in Your Eyes, яку використали у фільмі «Найкращий стрілець», яка посіла 9-те місце в чартах Billboard. Клавішник Даг Джонсон відмовився зніматися у відео для фільму, оскільки вважав, що стрічка прославляє війну, проти якої він виступав. Це американська пригодницька драма з Томом Крузом у головній ролі, що отримала 4 номінації на «Оскар».
Зважаючи на складнощі з продажами платівок, у 1987 році гурт випустив альбом Wildside, який возз’єднав групу з колишнім його продюсером Брюсом Фейрберном. Wildside став першим неплатиновим альбомом гурту, однак це також не посприяло підвищенню продажів, тому через економічні труднощі і творчі розбіжності між Ріно та Діном Loverboy припинив діяльність у 1988 році.
Після розпаду Ріно і Дін випустили сольні альбоми, а в 1989-му влаштували ще один короткий спільний тур, після того як видали збірку своїх найбільших хітів під назвою Big Ones. Реліз збірки був зобов’язанням Loverboy перед Columbia Records.
Возз’єднання
У 1991 році музиканту Браяну МакЛеоду з канадської групи Chilliwack діагностували рак. Гурти Bryan Adams і Bon Jovi організували у Ванкувері благодійний концерт для збору понад 50 000 доларів на лікування. Loverboy, який колись працював із цими двома гуртами, долучився до благодійного проєкту. Такий досвід сподобався музикантам настільки, що в 1992–1993 роках вони організували повні тури по США і Канаді.
Однак музичні вподобання слухачів на той час вже сильно змінилися, тому шансів на відродження практично не було. Майкл Ріно неодноразово казав журналістам, що його кар’єру вбив американський рок-гурт Nirvana.
У 1994-му лейбл звукозапису гурту все ж випустив дві збірки пісень – Loverboy Classics і Temperature’s Rising. У 1997 році Loverboy записав альбом Six – першу студійну роботу за 10 років. Клавішник Річард Сер замінив Дага Джонсона. У новому складі гурт періодично гастролював до 30 листопада 2000 року, поки Скотт Сміт не загинув внаслідок аварії на човні: його віднесло хвилею за борт у Сан-Франциській затоці. Йому було 45 років.
У 2001 році гурт розпочав концертний тур, присвячений Сміту, його замінив Кен «Спайдер» Сіннев. Того ж року музиканти випустили збірку концертних записів Live, Loud & Loose, записаних під час гастролей у 1982–1986 роках.
У 2005 році відбувся літній тур Північною Америкою з нагоди 25-річчя гурту, під час якого Loverboy виконав свої найкращі хіти разом із кількома новими піснями.
Нова творча глава
У 2007-му Loverboy випустив свій 7-й альбом Just Getting Started, що стало початком нової творчої глави в довгій історії колективу. У 2009-му гурт внесли до списку Зали слави канадської музики. Наступного року він виступив у Ванкувері, на церемонії нагородження Олімпійських ігор.
У 2012-му гурт возз’єднався з інженером Бобом Роком, щоби записати пісні «Heartbreaker» і «No Tomorrow». Ці два треки разом із ще одною композицією увійшли до альбому Rock ‘n’ Roll Revival. У 2016 році гурт випустив два нових сингли – Hurtin’ і Some Like It Hot, наступного року вийшов сингл Stop the Rain, а у 2022-му – Release.
У перші два десятиліття 2000-х колектив давав у середньому від 60 до 80 концертів на рік по Північній Америці, що свідчить про його тривалу популярність і вражаюче довголіття в музичному бізнесі.
Нагороди
У 1981 році за один вечір гурт отримав безпрецедентні шість нагород Juno Awards за видатні досягнення в музичній індустрії. Крім того, за час своєї діяльності Loverboy здобував кілька інших нагород Juno Awards, зокрема, за альбоми року Loverboy (1982) і Get Lucky (1983); сингл року Turn Me Loose (1982); гурт року (1982–1984).
Засновників Діна й Ріно нагородили Juno Awards як композиторів року за трек Turn Me Loose (1982). У 1983-му гурт отримав нагороду імені Вільяма Гарольда Муна від державної програми Canada PRO за міжнародні досягнення.
Також Loverboy став першим канадським колективом, який отримав нагороду Crystal Globe Award від Columbia Records за продаж понад 5-ти мільйонів записів за межами своєї країни.
