Меланхолійні, але повні надії поп-пісні, що вирізняються експресивним вокалом і інтроспективною лірикою, принесли виконавиці, авторці пісень Jann Arden міжнародну популярність у 1990–2000-х роках, зокрема хітами стали «Insensitive» і «Could I Be Your Girl».
Відверта та приземлена, вона також використала своє хороше почуття гумору і привітну персону в успішній кар’єрі ведучої та акторки. Крім того, Джанн – письменниця, власниця Ордена Канади (найвищої державної відзнаки), багаторазова лауреатка Juno Awards, членкиня Канадської алеї слави та Зали слави канадської музики. Докладніше про її життєвий і професійний шлях далі на calgary-trend.
Ранні роки і початок кар’єри
Джанн Арден Енн Річардс (ім’я при народженні) народилася 27 березня 1962 року в Калгарі в сім’ї будівельного підрядника та асистентки стоматолога. Будучи дитиною, дівчина переїхала в сільську громаду Спрінгбенк. Дитячими захопленнями Джанн були хокей і музика, зокрема, вона грала на гітарі та трубі. Свій дебютний сингл Never Love a Sailor під ім’ям Jann Richards записала у 17 років.
У свої 20 дівчина вже виступала перед відвідувачами барів та на вулицях Калгарі, Едмонтона і Ванкувера. Крім того, долучалася до різних гуртів у лісозаготівельних містах Британської Колумбії.
Ніл Макгонігілл, колишній менеджер ікони канадської фолк-музики Яна Тайсона, підписав у 1987 році з Джанн контракт. Саме він зробив її учасницею фольклорних фестивалів, що призвело до престижного концерту із симфонічним оркестром Едмонтона. У 1991-му новоспечена співачка підписала контракт із канадським лейблом A&M/Island/Motown Records.
Через два роки вийшов перший альбом Time for Mercy, в якому співачка розповіла про свої минулі стосунки. Популярність здобули сингли з цього альбому «I Would Die for You» і «Will You Remember Me». Відеокліп на першу пісню здобув нагороду Juno Award 1994 року як відео року. Сам альбом отримав платинову сертифікацію за продаж понад 100 000 примірників. Це також принесло Джанн Juno Award 1994 року як найкращій новій сольній виконавиці.
Міжнародний прорив
У 1994 році вийшов альбом Living Under June, який зробив Арден головною зіркою Канади. Його продали тиражем понад 500 000 примірників і за нього співачка отримала 3 нагороди Juno Awards, ставши авторкою пісень та виконавицею року.
Композиції з альбому «Could I Be Your Girl» та «Insensitive» (написана Енн Лорі з Калгарі) стали хітами в Канаді, Австралії та Італії. У США альбом протримався в топ-чартах аж 40 тижнів.
У листопаді того ж року Jann Arden вирушила у своє перше турне Канадою. Її міжнародні перспективи значно зросли, коли головний редактор часопису «Білборд» Тімоті Вайт написав яскраву рецензію на альбом у своїй колонці, що призвело до угоди про розповсюдження альбому в США.
У 1997-му вийшов третій альбом співачки з іронічною назвою Happy?, він містив хіт «The Sound Of», однак значного поширення на міжнародному рівні не отримав. Виконавиця змогла потрапити на ринок США іншим способом: її запис пісні You Don’t Know Me з’явився в мелодраматичній комедії з Джулією Робертс у головній ролі «Весілля мого найкращого друга», а пісня Run Like Mad стала головним треком пілотної серії телешоу WB Dawson’s Creek.
Приблизно в цей же час Арден створила власний лейбл Big Hip Records, паралельно гастролюючи Канадою. У 2000 році світ побачив альбом Blood Red Cherry, який отримав золоту сертифікацію в Канаді за продаж 50 000 примірників і приніс Арден Juno Award 2001 року як найкращій виконавиці.
Подальша кар’єра
У 2003-му та 2005-му Jann Arden продовжувала захоплювати канадські ефіри своїми альбомами Love Is the Only Soldier та Jann Arden, обидва отримали золоту сертифікацію в Канаді. Треки останнього «Where No One Knows Me» і «Willing to Fall Down» увійшли того року до топ-10 синглів Канади.
Сама Арден неодноразово зізнавалася в інтерв’ю, що відчувала велике хвилювання під час своїх виступів, однак продовжувала давати концерти. У 2006 році її удостоїли зірки на канадській Алеї слави та шести нагород SOCAN Classic Awards за пісні, які прозвучали на радіо 100 000 разів. У 2007 році Арден потрапила до відділення інтенсивної терапії через кардіоміопатію такоцубо, яку називають синдромом «розбитого серця». Захворювання виникло через сильний стрес і виснаження.
У 2007 році вийшов альбом Uncover Me, що містив інтерпретації хітів англійської співачки Дасті Спрінгфілд, американської вокалістки Карлі Саймон, британського вокаліста Кета Стівенса та американського рок-гурту Mamas & the Papas.
Того року Арден гастролювала США, Європою та Австралією, виступала разом із канадською кантрі-виконавицею Енн Мюррей. У 2009-му вийшов альбом Free, що став початком співпраці Джанн із впливовим менеджером Брюсом Алленом. Цей альбом отримав золоту сертифікацію за продаж 40 000 примірників у Канаді.
У 2011-му вона випустила альбом Uncover Me 2, що містив інтерпретації композицій інших виконавців. У 2014-му вийшов альбом Everything Almost, через рік – A Jann Arden Christmas, у 2018-му – These Are the Days, а у 2022-му – Descendant.
Особисте життя
У своїх піснях Jann Arden завжди відверто ділилася з подіями та проблемами особистого життя. Зокрема, у підлітковому віці та своїх 20-х вона боролася з алкогольною залежністю, що перейняла від батька. Її душевний біль частково був спричинений тим, що старший брат виконавиці відбував довічне ув’язнення за вбивство в 1992 році.
Арден активно боролася проти засуджень проблем жіночого тіла, з цією метою у віці 50 років сфотографувалася оголеною для журналу «Зумер». У 2019 році відбулася прем’єра комедійного телесеріалу Jann, заснованого на «вигаданій версії» життя співачки. Під час рекламної кампанії цієї роботи Арден відкрито заявила, що підтримувала романтичні стосунки як із чоловіками, так і з жінками.
Упродовж багатьох років виконавиця допомагала благодійним організаціям, як-от Children’s Wish Foundation чи World Vision. А її запис пісні Stand by Me (1999) був синглом для збору коштів на підтримку однієї з торонтських лікарень. Вона також записала пісню для допомоги відновлення зоопарку в Калгарі.
Ведуча й акторка
У 1997 році в Гамільтоні Джанн вела церемонію вручення Juno Award, що стало початком її кар’єри як ведучої та телеведучої. Вона також була суддею телешоу Top Chef Canada і Canada Sings та ведучою власного шоу на радіо CBС – Being Jann.
У 1998–2002 роках вона озвучувала персонажа в мультсеріалі Eddy the Eco Dog. У 2001-му вийшов канадський художній фільм White Lies з її участю. У другорядних чи гостьових ролях співачка з’являлася в телесеріалах Big Sound, This Hour Has 22 Minutes, Royal Canadian Air Farce, Private Eyes, The Rick Mercer Report Corner Gas, Robson Arms, The Detour, Hell on Wheels, Wynonna Earp і Workin’ Moms. За останній отримала номінацію на премію Canadian Screen Award як найкраща акторка другого плану.
Знялася і в документальних телефільмах про своє життя, зокрема Jann Takes Manhattan (2004) і Free (2011). А телесеріал про вигадане життя музикантки Jann у 2019 році став найпопулярнішим комедійним серіалом Канади, збираючи понад мільйон глядачів за епізод.
Письменниця
У 2002 році канадське незалежне книжкове видавництво Insomniac Press видало збірку записів Арден під назвою If I knew, don’t you think I’d tell you? Через два роки на її основі вийшла нова збірка – I’ll Tell You One Damn Thing, and That’s All i Know!
Також Джанн дописувала в колонку порад для журналу Elle у 2009 році. А її мемуари Falling Backwards опублікувало американське книжкове видавництво Random House у 2011-му. У 2017 році вийшла її книга Feeding My Mother: Comfort and Laughter in the Kitchen as My Mom Lives with Memory Loss, у якій письменниця розповіла про зв’язок із матір’ю, яка страждала від хвороби Альцгеймера.
